* * *
Гляди в безоблачную высь,
Где звезд несчитанные стаи;
К разгадкам тайн не стремись —
Их все равно не разгадаешь.
И под ногами много тайн.
А блеск снежинок — тоже звезды.
Как высоко ни залетай —
Здесь воздух, там уже не воздух.
Пусть тайны вечности горят.
В громаде знаний мало счастья...
На Небо устремляют взгляд
Лишь для того, чтоб восхищаться.
* * *
Где-то стук топора;
Где-то скрежет сосны;
Может быть ей пора;
Щепки желто-красны.
Упадет, подомнет
Под себя стылый снег,
И ее увезет
На санях человек.
Ах, пора! Ах, пора! —
Не захлопнута дверь;
Снова стук топора,
Кто же рухнет теперь.
* * *
А полыни насеялось сколько! —
Это ветер ее наметал, —
И стучит по глиняной корке
Нержавеющий острый металл.
Ах, мотыга! Упорней чем ножик,
Из-под лезвия тянется хруст,
Куст полынный, наверное, тоже
Хочет жить, как картофельный куст.
Кто нужней — уясним сами.
(Разбираемся мы — будь здоров!..)
Мы ведь тоже вцепились корнями
В эту землю до холодов.
* * *
Скакал, как по дорожке мячик;
С аванса до получки жил.
А вот Она уже маячит:
Мой шаг последний сторожит.
«Здорово, бабушка, наверно,
Меня ты шибко заждалась?
Нет, я не против, я примерный:
Не из хапуг, не из пролаз.
Живу, плутающий плутало,
Кручусь промеж зубов и жал.
Меня жизнь крепко помотала,
Да я и сам не возражал.
И до сих пор мне шепчет дурость:
«Смотри, красотка высший класс!»
Смерть хмыкнула и отвернулась —
Наверное — в последний раз.
СМЕНИЛИ
Заколоченные окна,
Протекают доски крыш,
Стены, половицы мокнут,
Капли нарушают тишь.
А когда-то было людно,
Пел пузатый самовар.
Где вы люди? Где вы люди?
Кошки? И другой товар?
Что вас выплеснуло в город? —
И без вас он не был пуст. —
Может жажда? Может голод?
Может легкий хлеба кус?
В травах поле и кладбище,
На кладбище старики;
Внуки получают тысячи,
Всем мозолям вопреки.
Хорошо живут, без пыли;
Не терзаются тоской;
Деревенский дом сменили
На огромный, городской.
Через пару лет — не двести —
Дедов кров сожжет сарынь,
И на этом самом месте
Будет горькая полынь.
ПОДАРИ
Подари мне неба
Алую полоску.
Подари мне речку,
Поле и березку.
Подари травинки
С каплями росы.
Подари песчинки
Мне, речной косы.
Также, между прочим,
Чтоб цвела весна,
Подари мне строчки
Своего письма.
* * *
О! Это грех ужасно тяжкий,
Желанием рожденный грех:
Любить телесно, нараспашку—
Открыто, тайно ли от всех.
А молодому с ним бороться —
Заведомо разбитым быть:
Как жаждущему у колодца
Ладонью воду ни разбить?
Как оградить себя от зноя,
От этих сладостных оков?
Ни голод, ни любовь земная —
И не было б тогда грехов.
* * *
Все так обыденно и просто:
Пришла, взглянула, и ушла;
И растворилась — стала прошлым,
Обрывком мимолетным сна?
А ведь казалось — небо пело
И розами играл восток.
Сорвался с ветки, улетел он,
Душистый белый лепесток.
* * *
Сон опять мне тебя этой ночью дарил;
Он, наверно, не знал, что с тобою мы в ссоре;
Он, наверно, не знал, или может
схитрил –
Нас с тобою свести непременно
настроясь.
Но кончается ночь, и приходит
рассвет —
Над тобой пролетит настоящая птица.
То, что было во сне, наяву чаще нет, —
А когда ты не спишь, разве что-то
приснится?
ПРАВДА ПЛОТИ
А весною сквозь жухлые травы
Пробивается зеленя:
Никуда не уйдешь от правды,
И она — словно снег на меня.
В этой правде и жесткость и едкость —
Утверждение плотских начал:
В чернозем превращаются предки,
Чтоб потомки тянулись к лучам.
* * *
Носит ветер снежинок ораву,
Завывает тоскливо в окно.
Ты сидишь, и тебя не радует
Дня бессолнечного толокно.
А прохожие прячут лица,
И сквозь ветер идут, сквозь снег.
Вот улыбке сейчас бы пролиться,
Вот бы чей-то услышать смех.
Красок розовых в небе нету,
Но заляпанный грязный настил.
Кто-то снова озлобил ветер,
И тревогу кругом напустил.
* * *
Не надо бездны пугаться:
Я убеждаю себя, —
С ней все равно повстречаешься
Положенное оттрубя.
Много растаяло в дымке,
Много ушло за черту.
Если отпущено льдинке —
Растают и на лету.
Никто еще не возвращался;
Что-то их держит там:
Может в краю том — счастье,
Надеждам причал и мечтам?
Ежели разобраться,
Напрасных веревок не вить:
Пустое занятие бояться —
Чего не дано изменить.
* * *
Скажи, ну зачем тебе эта болотина?
Зачем ты шагаешь трясину качая?
Мох и трава спутаны смотаны;
Сосенки тонкие, одичалые.
Клюквы ни горсти нет, ни голубики;
Черные форточки жутких промоин:
Вот в одну из них попади-ка:
В тине завязнешь, затянет, замоет.
И не нужно это хлюпкое месиво,
Со всем сухостоем далеким от граций.
Только вдали голубое озеро —
Ты до него стремишься добраться.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.