Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Раб и сын - Чала Вячеслав Слава Богу. Вроде получилось. Мне тема понравилась, и я за несколько минут вирш этот закончил, так что простите за повторы слов и тавтологии.
Основа такая - Галатам 4, с первого стиха.
Поэзия : Ностальгия - Олейниченко Максим Сергеевич Знаешь, о чем я мечтаю?
– что, когда мы вернемся Домой, когда закончатся тяготы дороги, минуют все препятствия, печали и беды, загладятся воспоминания о падениях и тяжелых подъемах, тогда мы будем вместе навсегда! Больше не нужны будут преграды, больше не будет страха… что вдруг угаснет любовь!
