Є пісень про тебе небагато,
Хоч не мало ти добра зробив.
І не легку ношу кожен тато
Ради нас, дітей, в житті носив.
Серце батька також має рани,
І на нім доволі є рубців,
Руйнувались і у нього плани,
Хтось з дітей його не розумів.
Знаю, тату, не забута у житті і мить,
Бо за нами наша пам’ять, наче тінь, біжить.
За твоє велике серце, за труди твої
Я тобі кажу: „Спасибі, що ми виросли”.
Про дітей своїх ти турбувався,
Щоб жили і з хлібом, і в теплі.
Все життя своє для них старався.
Так і роки старості прийшли.
А буває, що в душі заниє
І ударить болем в серце кров,
Коли хтось з дітей не розуміє,
Що таке є батькова любов.
Ти пробачиш, тату, все забудеш,
В серці не ховатимеш образ,
Бо дітей своїх безмежно любиш,
Їх терпиш, як вже терпів не раз.
Голова твоя уже сивіє,
Недалеко вічності межа,
Та душа ніколи не старіє –
Добра, щира батькова душа.
Батьку мій, я назавжди з тобою,
Бо у нас споріднені серця.
Ти мені своєю добротою
Виявив небесного Отця.
Знаю, тату, не забута у житті і мить,
Бо за нами наша пам’ять, наче тінь, біжить.
За твоє велике серце, за труди твої
Я тобі кажу: „Спасибі, що ми виросли”.
Комментарий автора: Запропонований вірш - творчий переклад пісні, написаної російською мовою, невідомого мені автора. Передостання строфа додана мною.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Автор этой песни Татьяна Храмцова - автор и исполнитель. Она живёт в Калифорнии. Наберите это имя в поисковой системе и узнаете автора. Комментарий автора: Дякую!
Детки, в школу собирайтесь - zaharur Этот "злой" стишок, своего рода пародия на известный стишок Модзалевского, саркастически бросает вызов современной системе образования, которая усердно лишает ребёнка Детства и приспосабливает его сознание для успешной интеграции в общество счастливого потребителя. Вместо развития сердца и возрастания в познании Творца, вместо открытия ребёнку неразрывной связи между духовным и материальным миром, она пичкает до омертвения ум ребёнка огромными пакетами информации с пикантным добавлением (для прикрытия своей наготы) псевдодуховных фиговых листочков (в виде всяких "Основ религии и светской этики")
Стихотворение было навеяно, в числе прочего, "Учеником" Уильяма Блейка:
УЧЕНИК
Приятно выйти на лужок
Рассветною порой -
Трубит охотничий рожок,
И жаворонок со мной
Щебечет озорной.
А в школу не хочу идти -
И мне там не с руки,
Где под надзором взаперти
В узилище тоски
Корпят ученики.
О сколько дней я загубил,
Войдя в постылый класс!
Над книгами лишался сил,
Но знаний не запас -
Они мне не указ!
Поет ли птица или нет
Из спутанных тенет?
Как детям быть, когда Запрет
Их крылышки сомнет
И радости убьет?
Отец и мать! Коль вешний цвет
Обронит лепестки,
Коль не увидят яркий свет
Нежнейшие ростки
Под пологом тоски, -
To что созреет меж ветвей
На дереве таком?
И пору юности своей
Помянем ли добром
Глухим осенним днем?
---
Общение с Господом. - Лия Петрова (15,01,03)
Именно в этот день я по-настоящему поверила в Бога, хотя до сих пор не решила, что для меня есть Бог.
